Що це за подія?

Щороку четверта субота листопада – день великого суму та скорботи для всіх українців. Ця пам’ятна дата має нагадувати про жахливі події, пов’язані з геноцидом, вчиненим стосовно українського народу. Цей, сповнений скорботи день, названо Днем пам’яті жертв Голодоморів, які мали місце в 1921-1923 рр., 1932-1933рр. та 1946-1947 рр. Найтрагічнішим та найжахливішим за наслідками став масовий голод 1932-1933 рр. Відомо, що за цей період від голоду, штучно та планомірно впровадженим в життя верхівкою радянської влади, загинуло понад 7 мільйонів осіб. Загиблі вшановуються хвилиною мовчання, а по всій країні проходить захід під назвою «Свічка пам’яті».

У селі люди з голоду мерли, ми в Києві ніколи не наїдались, а у Дніпрі біля Видубецького монастиря баржі із зерном топили.

Слова невідомого очевидця

У 2025 році День пам’яті жертв голодоморів відзначається 22 листопада

Як виникла ідея відзначати День пам’яті жертв голодоморів?

Факти Голодоморів, спричинених радянською владою на чолі з Й.Сталіним, визнані цілеспрямованим геноцидом української нації як на національному, так і на міжнародному рівні. Тоталітарний радянський режим планомірно винищував український народ, про що свідчать численні історичні докази.

Рішення про запровадження національного свята під назвою «День пам’яті жертв голодоморів» було прийнято 26 листопада 1998 року, коли Президент України Л.Кучма підписав постанову про впровадження скорботного дня. Після цього його назва змінювалася три рази: два рази Л.Кучмою та один раз В.Ющенком. Сьогодні офіційно пам’ятний день називають «Днем пам’яті жертв голодоморів».

Чому Україна?

За своєю чисельністю українська нація займала друге місце в Радянському Союзі та поступалася тільки кількості росіян. Проте любов до свободи, багатий культурно-історичний спадок та самобутні традиції виокремлювали Україну на фоні інших республік, що входили до складу СРСР.

Національно-визвольний рух, незалежне селянство, інтелігенція, зрощена на європейських цінностях, не сприймали ані влади комуністів, ані їхньої політики. Супротив був настільки сильним та яскравим, що верхівкою радянської влади було прийняте рішення: «Знищити!».

Знищити політичну націю, яка прагнула свободи та незалежності від тоталітарного режиму. І знищувати вирішили голодом.

Початок …

В січні 1928 року лідери комуністичної партії почали запроваджувати механізм, який пізніше призвів до жахливого Голодомору – держава почала заготовлювати хліб примусовими методами.

У селян забирали майже все вирощене зерно за мізерними цінами, а заможні фермерські господарства ліквідувалися. Власність насильно відбиралася, а самі господарі оголошувалися куркулями та ворогами народу. Так проводилася колективізація – об’єднання господарств.

Така політика призвела до масових мітингів, повстань, протестів, в яких прийняло участь понад 1 мільйона селян. Проте до 1931 року близько 70% господарств зазнали колективізації, тобто були відібрані від попередніх власників та занесені до державної власності. Таким чином, без землі залишилися понад 350 000 селян-господарів.

Попри це, український народ продовжував активно протистояти тоталітаризму. Упродовж першого півріччя 1933 року на Україну припало близько 60% всіх протестів, що відбувалися на той час в Радянському Союзі. Задля придушення народного спротиву, Й.Сталін вирішує організувати в Україні штучний голод і у такий спосіб знищити левову частку населення.

1932-1933 рр. в історії України

Жахливі для українського народу події вибудовуються у чітку хронологічну послідовність, яку важко не прослідкувати. Нижче в історичній послідовності наводяться факти реалізації ретельно продуманого плану штучного голоду, що призвели до загибелі мільйонів.

• 1932 Липень

На державному рівні створюються плани із хлібозаготівель, які практично неможливо виконати.

• 1932 Серпень

Особисто Й.Сталіним ухвалюється постанова, відома в народі, як «Закон про п’ять колосків». Постанова передбачала розстріл та конфіскацію майна за розкрадання колгоспної власності, а це могло бути навіть декілька колосків, що залишились на полі.

• 1932 Жовтень

В Україну прибула хлібозаготівельна комісія на чолі з В.Молотовим, який на той час очолював уряд СРСР. В результаті, репресії стали ще жорстокішими, у селян вилучали практично все зерно.

• 1932Листопад

Починають працювати спеціальні загони, які шукають та вилучають продукти харчування та худобу у селянських господарствах. Жорстока акція відбувається із залученням міліції, КДБ та місцевих комуністів. Господарства чи цілі райони вносяться на так звану «чорну дошку» – це означало, що їх мешканцям загрожує повне винищення. Господарствам виписуються нереальні штрафи з повною конфіскацією зерна та худоби. По 243-ї районах країни знешкоджуються всі громадяни чи об’єднання громадян, які би активно протистояли повному вилученню зерна.

• 1933 Січень

Стосовно селян, що не здали достатньо хліба, застосовуються жорстокі репресії. Проводяться обшуки навіть в бідних селянських родинах, ліквідуються останні запаси продуктів, що прирікає людей на смерть. Сталін підписує директиву, відповідно до якої селяни не мають права виїздити за межі України та Кубані в інші республіки тодішнього СРСР. Таким чином, понад 200 000 селян було затримано та повернено назад до домівок, де на них чекала голодна смерть.

• 1933 Червень – серпень

Спостерігається пік смертності від голоду в Україні, який сягає близько 1 мільйона осіб. Вся інформація знаходиться у повній секретності, випадки смерті фіксуються тільки партійними органами України. У цьому ж місяці створюється спеціальний Комітет, завданням якого стало заселити вимерлі села колгоспниками с Росії і Білорусі.

Під час голодомору радянська влада продовжувала відбирати продукти у голодуючих селян та відмовилася від будь-якої допомоги з-за кордону. Всі голодуючі райони були повністю ізольовані, а інформація про них ретельно приховувалася. Щоб запобігти порятунку селян від голодної смерті, цілі українські міста та райони були оточені загонами НКВД. Вилучений в селян хліб вивозився за кордон, продавався за валюту, яка використовувалася на розвиток промислових підприємств.

Статистика

За календарний рік на території  УРСР загинули мільйони людей. Оскільки тоталітарний режим свідомо забороняв фіксувати випадки смертей, встановити точну кількість померлих є практично неможливим. Але навіть приблизні числа є жахливими.

Сумна правда

У 1933 році, відразу після цих страшних подій, озвучувались різноманітні числа. Одні дослідники говорили про 1,8 мільйонів загиблих, коли інші стверджували, що кількість жертв досягає 10 мільйонів.

Згідно з підрахунками, проведеними Інститутом демографії та соціальних досліджень Національної Академії Наук України, число втрат сягнуло майже 4-х мільйонів осіб. Планове знищення людей також привело до дефіциту народжуваності, який склав 600 тисяч осіб.

Великою була смертність серед неповнолітнього населення України. Так, восени 1933 року, кількість дітей в школах зменшилась на дві третини. 1933 рік став для України справжньою катастрофою національного масштабу, наслідки якої відчуваються і в наші дні.

Інформаційна блокада

Вся інформація стосовно голоду в Україні спеціально замовчувалася. Офіційно було прийнято вважати, що не було ніякого голоду.

Наявність Голодомору замовчувалася до кінця 80-х років 20 століття.

Незважаючи на титанічні зусилля приховати від міжнародної спільноти ті жахіття, яких зазнало населення України з боку радянської влади, правда вийшла назовні.  В Україну приїздили журналісти з Заходу, тому публікації про Голодомор виходили в Німеччині, Великобританії, Франції, Бельгії, США.

Західна Україна, яка на той час не входила до складу УРСР, вела активну діяльність з порятунку українців, що жили під радянською владою. Митрополит Андрей Шептицький був серед організаторів допомоги постраждалим .

Завдяки активній діяльності і зусиллям громадських діячів про ситуацію в Україні дізналися у світі. Але допомога, запропонована міжнародним товариством Червоного Хреста голодуючим українцям, була відкинута Москвою.

Все таємне стає явним

Суспільство було глибоко зворушене штучним голодом, жертвами якого стали мільйони людей. Очевидці подій не переставали розповідати про жахливий злочин тоталітарного режиму. Так, одна за одною з’являлися окремі публікації та цілі книги, присвячені темі Голодомору. Серед них «Залізна доба Росії» В.Г.Чемберліна, «Марія» У.Самчука, «Жовтий князь» В.Барки, статті Гарета Джонса.

В 1984 р. в США створюється спеціальна Комісія, яка розслідувала події Голодомору за словами очевидців та прийшла до висновку, що щодо українського народу було вчинено геноцид. Під впливом зовнішніх факторів керівництво Радянського Союзу у 1988 р. було вимушене визнати факт створення штучного голодомору.

Часті Питання та відповіді про День пам’яті жертв голодоморів

Де відбувався голодомор?

Голодомор був запроваджений на території колишньої СРСР та Кубанської області Росії, де на той час проживала велика українська громада.

Коли відбувався голодомор?

Голодоморів в Україні було декілька: 1921-1923 рр., 1932-1933 рр. та 1946-1947 рр. Проте найжахливішим за наслідками став Голодомор, що тривав з липня 1932 р. до червня 1933 р.

Коли запалити свічку в пам’ять жертв голодомору? 

В останню суботу листопада, о 16:00 українці запалюють свічки та ставлять на вікна свої будинків. Акція запропонована дослідником історії Голодомору – Джеймсом Мейсом і носить назву «Свічка у вікні».

Як вшанувати пам’ять жертв Голодоморів?

Щороку в цей день, о 16:00 по всій країні оголошується хвилина мовчання та проводиться акція «Свічка у вікні». Долучитися до акції може кожен українець, запаливши свічку та поставивши її на вікно.

У великих містах країни проводяться заходи, під час яких квіти та колоски скорботи підносяться до меморіалів жертв  Голодомору. По всій країні проводяться панахиди. Це день жалоби, тому відмінюються всі розважальні заходи, у тому числі на телебаченні.

В навчальних закладах відбуваються спеціальні програми, присвячені пам’яті жертв голодомору. Їх мета – розповісти дітям про те, що відбувалося в ці жахливі дні та наголосити на тому, наскільки важливим є людське життя та національна гідність.

Чому важливо пам’ятати про цей день? 

День пам’яті жертв голодомору важливий для кожного українця незалежно від статі, віку та соціального стану. Масові та жорстокі дії геноциду стали відповіддю радянської влади на прагнення до свободи та незалежності.

Штучно організований голод був покликаний придушити голос незгідних з рішеннями тоталітарного режиму. І у той час коли тисячі тонн зерна відправлялися за кордон, а картопля гнила у вагонах просто неба, мільйони гинули від голоду. 

Цинічний вчинок керівництва СРСР – це злочин проти нації, злочин проти людства. Для того, щоб ототожнити себе зі своїми предками, які стали жертвами Голодомору, та унеможливити повторення чогось подібного в майбутньому, кожен з нас просто не може не віддати шану жертвам голодоморів.